Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні

Сьогодні Україна переживає період стрімких змін, які, безумовно, впливають і на взаємини між жінками та чоловіками в усіх сферах суспільного життя. Утвердження гендерної рівності стало одним із важливих напрямків розвитку країни за останні роки, пронизуючи всі актуальні проблеми та залишаючись значущим для кожного громадянина.

Під поняттям "гендер" розуміють суспільні ознаки, що асоціюються з чоловіками та жінками. У суспільстві існують гендерні стереотипи – усталені уявлення про соціальні ролі, які часто ґрунтуються на біологічних відмінностях. Однак гендер – це не просто описова характеристика, а й критика обмежених сценаріїв поведінки, нав’язуваних чоловікам і жінкам. Гендерні студії піддають критиці явище гендерної поляризації – тенденцію підкреслювати виключно відмінності між статями.

Гендерна рівність визначається як рівний правовий статус жінок і чоловіків та надання їм рівних можливостей для реалізації цього статусу, що забезпечує повноцінну та рівноправну участь обох статей у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Рівність прав чоловіків і жінок передбачає відсутність будь-яких обмежень чи привілеїв за ознакою статі, а також створення однакових умов для реалізації вже існуючих рівних прав.

В Україні діє обов’язкова гендерно-правова експертиза чинного законодавства. Це означає, що виявлення невідповідності будь-якого нормативно-правового акта принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків унеможливлює його прийняття та введення в дію.

Пряма дискримінація за будь-якою ознакою статі є забороненою, не може бути виправдана жодними обставинами, визнається злочином і карається згідно із законом. Прикладами такої дискримінації є обмеження права на освіту, професійну діяльність, порушення репродуктивних прав, обмежений доступ до права власності тощо.

Водночас, не вважаються дискримінацією за ознакою статі:

• спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування;
• обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, встановлена законом;
• законодавчо визначена різниця у пенсійному віці для жінок і чоловіків;
• особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їхнього репродуктивного здоров’я;
• позитивні дії – спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення юридичної та фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації їхніх прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, що мають правомірну та об’єктивно обґрунтовану мету.

В Україні функціонує інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Його завданням є контроль за дотриманням цих прав, розгляд звернень щодо дискримінації та насильства за ознакою статі, а також інформування суспільства про стан дотримання гендерної рівності та протидії гендерно зумовленому насильству.

Держава гарантує забезпечення рівних прав та можливостей жінок у таких ключових сферах:

Громадсько-політична сфера:

• рівні виборчі права для жінок і чоловіків;
• обов’язкове представництво обох статей у виборчих списках кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі;
• забезпечення представництва кандидатур обох статей при призначенні на посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;
• рівний доступ до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування відповідно до кваліфікації та професійної підготовки, незалежно від статі.

Соціально-економічна сфера:

• рівні права та можливості у питаннях працевлаштування, кар’єрного зростання, підвищення кваліфікації та перепідготовки;
• рівні умови праці для жінок і чоловіків;
• створення умов для поєднання професійної діяльності з сімейними обов’язками;
• рівна оплата праці за однакову кваліфікацію та рівні умови праці;
• забезпечення безпечних та здорових умов праці;
• вжиття заходів для запобігання та захисту від сексуальних домагань та інших проявів дискримінації за ознакою статі;
• заборона в оголошеннях про вакансії вказувати перевагу одній статі (за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі), висувати різні вимоги для чоловіків та жінок, а також вимагати інформацію про особисте життя та плани щодо народження дітей;
• рівні права та можливості у здійсненні підприємницької діяльності;
• обов’язкове врахування інтересів як жінок, так і чоловіків при реалізації заходів соціального захисту.

Сфера освіти та засобів масової інформації:

• рівні права при здобутті освіти на всіх рівнях;
• розробка та видання навчальних матеріалів, позбавлених гендерних стереотипів, спрямованих на формування ненасильницьких моделей поведінки, емпатії до постраждалих, поваги до людської гідності та статевої недоторканості;
• виховання культури гендерної рівності, ненасильницької поведінки, взаємоповаги та рівного розподілу професійних і сімейних обов’язків між жінками та чоловіками;
• запобігання поширенню матеріалів, що відтворюють або підсилюють дискримінаційні уявлення про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, схвалюють або провокують дискримінацію чи насильство за ознакою статі, включаючи сексуальне насильство.

Кожна особа, яка вважає, що стосовно неї було вчинено дискримінацію за ознакою статі, сексуальні домагання або вона постраждала від насильства за ознакою статі, має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду у встановленому законом порядку.

Особи або групи осіб мають право подавати повідомлення про порушення прав, гарантованих Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок після вичерпання внутрішніх засобів правового захисту або у випадку їх невиправданого затягування.

Особа має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дискримінації за ознакою статі, сексуальних домагань чи інших актів насильства за ознакою статі. Відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від відшкодування матеріальних збитків і не залежить від їхнього розміру.

Основні нормативно-правові акти, що регулюють питання гендерної рівності в Україні:

• Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (1979 рік);
• Декларація Комітету міністрів Ради Європи про рівність жінок і чоловіків (1988 рік);
• Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;
• Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків».