4 листопада –День народження Богдана Лепкого
Богдан Лепкий – поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, перекладач…
Його «Журавлі» («Чуєш, брате мій…»), музику до яких написав молодший брат – Левко Лепкий, стали гімном українських емігрантів. Не менший успіх мала і поезія «Час рікою пливе», яка у контамінації з віршем І.Франка «Як почуєш вночі…» із збірки «Зів’яле листя», також стала народною.
Народився Богдан Лепкий 4 листопада (за іншими даними 9 листопада) 1872 року, на хуторі Кривенькім, що на Тернопільщині у сім’ї священика. Окрім Богдана Лепкого, який був найстарший, у сім’ї було ще семеро дітей, але троє з них ще малими померли від дифтерії.
Мала батьківщина Богдана Лепкого – Поділля, край благословенний, багатий, овіяний легендами, піснями. Сам поет описав його в одному з ранніх своїх віршів – «Заспів»:
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
В родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до обездоленого народу. Ще дитиною Богдан Лепкий захоплювався фольклором, легендами і віруваннями свого народу. Згодом усе почуте в дитинстві, стало животворчим джерелом, яке упродовж усього життя надихало його до творчості.
Перші знання майбутній письменник отримав у батьківському домі, займаючись із приватним вчителем Дмитром Бахталовським, який знайомив Богдана не лише з основами шкільної науки, а й з творчістю Тараса Шевченка, Квітки-Основ’яненка тощо. Лише за одну зиму Богдан навчився писати, читати і рахувати. Згодом своє дитинство Лепкий опише в поетичних рядках:
Не від шкільних лавок
Я набрався гадок
Про минувшину рідного люду,
А з думок-співанок
Парубків і дівок
В чистім полі, в жнива, серед труду.
У 1878 році відразу пішов до другого класу Бережанської «нормальної школи» з польською мовою навчання. Із 1881 року продовжує навчання у Бережанській гімназії з польською мовою навчання, а по її закінченню в 1891 році, вступає до Віденської Академії мистецтв. Але навчання в Академії не принесло Богдану Лепкому морального задоволення – йому було нудно змальовувати гіпсові статуї, щоразу натикаючись на зауваження викладача. Тож провчившись три місяці, переводиться на філософський факультет Віденського університету. Починаючи з другого курсу продовжує вивчати філологію у львівському університеті, який і закінчив у 1895 році.
По закінченню університету впродовж п’яти років працюватиме в Бережанській гімназії, яку свого часу і закінчив, де викладатиме українську та німецьку мову і літературу. Дуже швидко молодий вчитель здобуває авторитет і повагу, як серед учнів, так і серед свої колег. З 1899 року Богдан Лепкий перебирається до Кракова, де спершу працює у гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцика та св. Анни, а згодом отримує посаду лектора у Ягеллонському університеті.
Під час Першої світової війни проводив культурно-масову роботу в таборах для полонених царської армії (м.Вецлар). Після війни деякий час проживав у Берліні, де був співробітником видавництва «Українське слово». У 1925 році повертається до Кракова, і продовжує працювати у Ягеллонському університеті.
З початком Другої світової війни Краківський університет було зачинено. Богдан Лепкий лишається і без роботи, і без пенсії. Та, незважаючи на матеріальну скруту, він не полишає літературну діяльність. В цей час він пише «Казки мойого життя», повість «Крутіж», низку віршів; продовжує займатися перекладацькою діяльністю.
Творча спадщина Богдана Лепкого становить понад 80 власних книг, що в українській літературі поступається лише І.Франкові. Окрім того, він – упорядник і видавець 62 томів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями.
Помер 21 липня 1941 року у Кракові.
