150 – річчя від дня народження Богдана Лепкого
Сьогодні минає 150 років від дня народження Богдана Лепкого, поета, новеліста, драматурга, романіста, публіциста, критика, збирача народної творчості і її популяризатора, історика і філософа, літературного дослідника.
Богдан Лепкий - видатна постать в українській літературі, сучасника Івана Франка, Василя Стефаника, Марка Черемшини, Осипа Маковея, який усвідомлював соціальні й національні проблеми рідного народу.
Бібліографічний перелік його творів зайняв би понад сімсот сторінок машинопису. Богдан Лепкий - невтомний пропагандист творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Миколи Гоголя. Він написав ґрунтовне дослідження про Великого Кобзаря і видав понад двадцять томів української класичної літератури, перекладав твори різних письменників. За обсягом літературної спадщини Богдан Лепкий поступається тільки своєму вчителеві Іванові Франку.
Великої шани заслужив Лепкий як учений і педагог, громадський діяч і професор кафедри української літератури в Ягеллонському університеті. Він був членом українських наукових інститутів у Варшаві, Кракові, Берліні, Наукового товариства імені Шевченка у Львові, почесним членом товариства «Просвіта», головою Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка.
Народився Богдан Лепкий 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькому, що належало тоді до Чортківського повіту на Тернопільщині.
У родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до обездоленого народу. Батько майбутнього письменника, Сильвестр Лепкий, був сільським священником, знаним серед своїх парафіян як гуманна, високоосвічена людина. Мати, Домна Глібовецька, теж відзначалася вихованістю і високою культурою, була закохана в народну пісню, гарно співала і грала на гітарі. її музикальність передалася синам - старшому Богдану і молодшому Левкові, який згодом став широко відомим композитором, оспівувачем героїчного українського стрілецтва.
Богдан ще малим опанував гру на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявляв неабиякі здібності. Це був момент, коли юнак опинився на роздоріжжі і не знав, чому віддати перевагу: літературі чи образотворчому мистецтву. Правильно зорієнтуватись допоміг свояк, письменник Андрій Чайківський.
Крім Богдана, який був найстарший, у подружжя Лепких народилося ще семеро дітей, троє з них малими померли від дифтерії.
Ще хлопцем Богдан Лепкий проявляв ненаситну цікавість, допитливість, міг до ранку слухати розповіді старших людей, захоплювався фольклором, легендами, віруваннями, обрядами. Усе почуте, пізнане згодом стало тим бездонним джерелом, яке упродовж усього життя живило його душу.
Освіту Богдан Лепкий здобув у Бережанській гімназії і Львівському університеті. Після закінчення філософського факультету 1895 року Лепкий повернувся до Бережан, став викладачем у гімназії.
Писати почав дуже рано. Писав багато, переважно вірші, оповідання, п'єси, перекладав твори німецьких і польських письменників, але на перших порах друкувався рідко.
Знайомство з видатними діячами української літератури та культури, зокрема з Миколою Вороним, Олександром Мишугою, Соломією Крушельницькою, Філаретом Колессою, Андрієм Чайківським, Юліаном Панкевичем, Іваном Трушем, глибоко позначилося на його світогляді. Проте найбільший вплив на його творчість мав Іван Франко.
З 1899 року аж до смерті Богдан Лепкий прожив у Кракові, проте ніколи не поривав зв'язків з рідною землею, щорічно приїжджав до Львова, відвідував близькі з дитинства місця на Поділлі, не відмежовувався від громадського життя Галичини. І дуже тісні взаємини підтримував з українськими діячами культури та літератури, які мешкали на терені Польщі. Його дім став своєрідним центром української еміграції. У ньому постійно бували такі видатні художники, як Бойчук, Новаківський, Курилас та новеліст Василь Стефаник, з яким Лепкий заприятелював і протягом кількох років мав можливість щоденно зустрічатися. Незабутнє враження справив приїзд Михайла Коцюбинського. Бувала в Лепкого також Ольга Кобилянська.
Великі переміни сталися у житті письменника під час першої світової війни. Перебуваючи на території тодішньої Австро - Угорської імперії, він добровільно пішов працювати в табори полонених, де проводив культурно освітню роботу серед українців, які змушені були воювати проти своїх же кровних братів з Галичини.
Останні роки життя Богдана Лепкого видалися тяжкими, бо припали на час фашистської окупації Польщі. Старий, хворий письменник не тільки втратив місце в університеті, а й зазнав переслідувань. Помер Лепкий у 1941 році, похований у Кракові на Раковецькому кладовищі. У 1972 році на його могилі встановлено барельєф.
З нагоди вшанування видатного земляка сьогодні, 04 листопада 2022 року, о 13.30 год у селі Кривеньке відбудуться урочисті заходи з відкриття меморіальної дошки Богдану Лепкому на адмінбудинку старостату, який було збудовано на місці батьківської хати Лепких.
