Визначення місця проживання дитини
Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, якщо батьки проживають окремо визначається в залежності від її віку:
- дитина до 10 років - за згодою батьків;
- дитина, яка досягла 10 років - за спільною згодою батьків та самої дитини.
- з 14 років - нею самою.
Якщо батьки не дійшли згоди у розв’язанні питання місця проживання малолітньої дитини, то потрібно звернутися в орган опіки та піклування або суд.
Для розв’язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини документи:
- заяву;
- копію паспорта;
- довідку з місця реєстрації (проживання);
- копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
- копію свідоцтва про народження дитини;
- довідку з місця навчання, виховання дитини;
- довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
У вирішенні спору щодо місця проживання дитини з одним із батьків, служба у справах дітей враховує рівність прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт обстеження житлово-побутових умов. Також враховуються ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров’ю та розвитку дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, то на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі дитина може бути передана комусь із них.
Якщо один із батьків без згоди другого з батьків самочинно змінить місце проживання дитини, яке було визначене органом опіки та піклування або судом, в тому числі і способом викрадення, то суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Дитина не може бути повернута за попереднім місцем проживання лише тоді, коли повернення становить реальну загрозу для її життя та здоров’я, або істотно змінилися обставини, що суперечить її інтересам.
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
Сімейним кодексом України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Також батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Але, знову ж таки суд враховує обставини, які можуть суперечити інтересам дитини, тому батьки або один з них можуть отримати відмову у відібранні малолітньої дитини від іншої особи.
Джерело: Сімейний кодекс України (ст. 160-163).
Нагадуємо, що за безоплатною правовою допомогою можна звернутися до
Чортківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Чортків, вул. С. Бандери, 20; тел.: (03552) 2-09-50, або бюро правової допомоги за адресами:
м. Борщів, вул. Шевченка, 20 а, тел.: (03541) 2-28-80;
м. Бучач, майдан Волі, 1, тел.: (03544) 2-11-26;
смт. Гусятин, вул. Суходільська, 7, тел.: (03557) 2-18-90;
м. Заліщики, вул. С. Бандери, 38, тел.: (03554) 2-21-33;
м. Монастириська, вул. Шевченка, 12А, тел.: (03555) 2-12-72.
Єдиний телефонний номер цілодобового доступу громадян до безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по всій території України).
