Як батьку реалізувати право на декретну відпустку?
У сучасному суспільстві прийнято вважати, що сидіти вдома з дитиною – винятково жіноче заняття. Батько, який взяв відпустку по догляду за немовлям, в Україні все ще рідкість, молодих татусів рідко можна зустріти з дитячим візочком у парку або на святі в дитячому садку.
Дослідження виявили, що на роль батька у вихованні дитини та догляді за нею найбільше впливають два чинники: гендерні стереотипи і фінансове становище молодих сімей. Саме фінансовий фактор зумовлює те, що здебільшого в декретну відпустку йдуть мами. Але батько не гірше мами справляються з дітьми.
Однак в той же час право батька піти в декретну відпустку по догляду за дитиною закріплено в Кодексі законів про працю України (ст. 179) та Законі України «Про відпустки».
Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (ч. 3 ст. 18 Закону «Про відпустки» та ч. 7 ст. 179 КЗпП).
Зверніть увагу, що до досягнення дитиною трьох років декретну відпустку особи можуть брати по черзі. Наприклад, перші півтора року за дитиною доглядає мама, наступні півтора року - батько. Це вирішують самі батьки.
Які документи потрібні для оформлення декретної відпустки батьку дитини?
Батьку дитини потрібно надати за місцем роботи такі документи:
- заяву на ім'я керівника з проханням про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- копію свідоцтва про народження дитини;
- довідку про те, мати дитини не пішла у декретну відпустку по догляду за дитиною за своїм місцем роботи або вийшла на роботу до закінчення терміну соціальної відпустки.
За бажанням батька у період перебування його у відпустці для догляду за дитиною він може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Які соціальні гарантії зберігаються за батьком у декретній відпустці?
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою батька, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
За батьком зберігається робоче місце і нараховується пенсійний стаж та до трьох років виплачується допомога при народженні дитини.
За законом декретна відпустка закінчується до досягнення дитиною трьох років. Вже наступного дня батько повинен вийти на роботу, якщо цей день не припадає на вихідний.
Бувають і випадки, коли дитина потребує домашнього догляду після досягнення трирічного віку і цьому є медичне підтвердження, тривалістю, визначеною в медичному висновку. Тоді передбачено право на соціальну відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку. Не втрачається таке право й у разі, якщо після закінчення відпустки для догляду за дитиною до 3 років батько вийшов на роботу, але у зв’язку з частими хворобами дитини виникла необхідність оформити відпустку для догляду за нею від 3 до 6 років. Крім того, працівник може перервати цю відпустку, приступити до роботи, після чого знову оформити її, якщо така необхідність підтверджена медичним висновком.
Роботодавець не має права відмовити батьку дитини скористатись його законним правом на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У іншому випадку особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав.